До повномасштабного вторгнення росії в лютому 2022 року Україна мала один з найвищих показників інституціалізації дітей в Європі. Значний відсоток цих дітей – ймовірно, більшість – мають інвалідність.1 Доведено, що інституціалізація завдає шкоди всім дітям, але на найбільший ризик наражаються немовлята та діти з інвалідністю.2
Більше того, з початком війни діти, які перебувають в закладах інституційного догляду, наражаються на підвищений ризик різних форм шкоди порівняно з їхніми однолітками, які виховуються в сім’ях.3 Крім того, труднощі, спричинені війною – внутрішнє переміщення та пошук притулку за кордоном; втрата майна; втрата доходу; травми; збільшення кількості сімей, в яких залишається лише один із батьків; посилення набутої інвалідності через поранення, пов’язані з війною, тощо – значно підвищують ризик розлучення сімей. Таким чином, ще більший тиск на вже і так перевантажені соціальні та адміністративні послуги може призвести до збільшення кількості дітей, які перебувають в закладах інституційного догляду.
Ці фактори підкреслюють необхідність пріоритетної трансформації системи догляду і виховання, охорони здоров’я та освіти для дітей, навіть під час війни. Слід привітати український уряд з тим, що він надає вирішенню цього питання пріоритетного значення і просувається вперед у розробці планів трансформації цієї системи.
У рамках цього процесу Міністерство соціальної політики України об’єднало зусилля з широким колом представників громадянського суспільства для проведення п’ятиденного навчання та інтенсивного стратегічного планування деінституціалізації протягом квітня та травня 2023 року.
Ці дні планування мали на меті:
● виявити та вивчити найкращі практики, а також виклики у сфері трансформації системи догляду і виховання дітей, спираючись на досвід урядових та громадських експертів з України та інших європейських країн;
● застосувати ці знання до поточної ситуації в Україні, щоб окреслити дорожню карту для досягнення комплексної, високоякісної та сталої трансформації системи догляду і виховання, яка буде реалізовуватися в широких масштабах; та
● визначити і розробити плани дій для вирішення найбільш нагальних першочергових проблем дітей, які піддаються найвищому ризику заподіяння їм шкоди в умовах війни.
Сесії відвідали понад сто осіб, серед яких представники Офісу Президента України; Представництва Європейської Комісії в Україні; Міністерств охорони здоров’я, освіти і науки та соціальної політики; Національної соціальної сервісної служби; ЮНІСЕФ та широкого кола організацій громадянського суспільства, включаючи УМПД та її члени, EDF, Hope and Homes for Children, Lumos, Save the Children в Україні, СОС Дитячі Містечка та інші. На сесії також були присутні десять молодих людей з досвідом перебування в закладах інституційного догляду, троє з яких мають інвалідність, а деякі походять з регіонів країни, що сильно постраждали від війни, зокрема з Маріуполя та Бучі. Ці молоді люди брали участь у всіх аспектах процесу стратегічного планування і поділилися своїм унікальним досвідом. На сесіях також виступили експерти з Болгарії, Молдови, Північної Македонії та Румунії, які поділилися уроками з власного досвіду трансформації систем догляду і виховання.
За останні два десятиліття в Україні було реалізовано кілька програм деінституціалізації, які досягли значних успіхів, але водночас зіткнулися й зі значними викликами. Цей процес стратегічного планування враховує ці виклики та прагне розвинути попередні успіхи.
У цьому документі представлені ключові висновки та рекомендації, зроблені під час п’ятиденного обміну думками та стратегічного планування. Ми сподіваємося, що ці рекомендації стануть основою для процесу стратегічного планування уряду, а також допоможуть донорам визначити свої пріоритети. Всі учасники висловили побажання, щоб цей захід став «останнім поштовхом» до повної трансформації системи догляду та виховання та назавжди поклав край інституціалізації дітей в Україні.
